Знову починаю, щоб не закінчити. Дуже часто не доводжу до кінця, маю мало звичок. А ще говорити не вмію. І ненавиджу розповідати про себе, не тому, що самооцінка низька, а тому що егоцентрична, зациклена на собі.
А ще в кожній шукаю тебе, хоча б не мала. І ховаюсь, бо розумію свою відсталість, обмеженість і неврівноваженість. Ти казала, що не порівнюєш, а я роблю це занадто часто. Я б сказала завжди.
Зазвичай в моїй голові пусто, як в картонній коробці, і темно.
Ти зараз там плачеш, а я не знаю як могла б тебе підтримати. Ти мені неприємна як людина, почуваюсь некомфортно поряд з тобою. Таке відчуття, як після брехні. Приховую тебе, як гріх.
Віддаю занадто багато енергії. Ти як маятник, а я як муха, що влипла в павутину. Сірий - коли черне змішують з білим. Так в мені змішались думки про тебе. Полярні.